Нарешті ми вчотирьох після річного планування відпустки, цілком підготовлені приїхали до Криму. З усіх гостинних місць Крима ми обрали Джуфт-Калє - місце поклоніння та паломництва усіх караєв. Ми – караїми, народ, що об’єднаний культурою, мовою та звичаями, відчуваємо особливе ставлення до Криму, як до історичної батьківщини, товарищуємо з іншими народами, з повагою ставимося до їх самоідентифікації. Щороку ми з відкритою радістю направляємося в Джуфт-Кале з метою контролю за навколишнім станом цього місця. Завдяки нашим зусиллям, зусиллям наших родичів та однодумців підтримується життєдіяльність збережених маєтків Фірковича та Чалборю, проведено велику працю по підтримці цвинтаря Балта Тиймез від природних та людських втручань. Знайдено джерело питної води та проведено многолітню роботу для його розчищення. За такий великий проміжок часу, не зважаючи на вікові зміни ми щороку повертались своєю родиною для продовження роботи з відродження та підтримки нашої культурної спадщини.
Цього року, як і раніше, ми з дитячою безпосередністю мріяли про зустріч на Джуфт Кале нашої сім’ї, наших друзів та однодумців. Ця зустріч була одночасно дуже радісною та дуже болючою. На зустрічі ми дізналися про несправедливі дії чиновників щодо заборони проведення табору.
Емоції переповнюють через край. Навіть не віриться, що не зважаючи на те, що ми поклали таку значну кількість сил та не просили нічого у відповідь, нам подякували таким чином. Щоденно ми працюємо на своїх роботах і щороку віддаємо свою відпустку, ті декілька тижнів, для можливості викласти свої сили в Джуфт Кале та Балта Тиймез. Нам не зрозуміло, чому цього року це заборонено. Щороку ми звертаємо увагу на те, що окрім того, що ми робимо для відродження та підтримки цієї святині, більше ні ким, навіть підпорядкованими органами, ніяких дій в цьому напрямку не проводилося. А зараз і нам заборонили.
Найважче дивитися на дітей та пояснювати їм, з яких причин вони мають звідси поїхати, з яких причин вони більше не зможуть бачитися та проводити разом час. Звичайно, інший може зазначити, що є значна кількість місць, де можуть зустрічатися діти, батьки, друзі, родичі, тощо. Але немає іншого місця, де ми, наші батьки та діти разом з відчайдушним ентузіазмом пліч опліч відроджуватимемо нашу культуру, мову, звичаї.
Це лише 10 днів, десять щасливих днів, така незначна кількість, що ми можемо подарувати нашій землі, нашому корінню. Це суб’єктивне непорозуміння дрібних чиновників не зможе відібрати у нашого народу саме головне – наше місто Кале. Ці роки з’єднали нас та нагородили наш народ цілеспрямованістю, ентузіазмом, вірою, та не зважаючи на варварське втручання, ми будемо продовжувати свій розвиток та свою роботу на своїй землі.
Кияни
|
